Назва: Дзвінок
Режисер: Хідео Наката
Рік: 1998г
Краіна: Японія
У ролях: Нанако Мацушима, Мікі Накатані, Хироюкі Санада, Юко Такеучи, Хитомі Сато.

Сьогодні «Дзвінок» є об’єктом маскульту. У вже досить-таки далекому 1998 році (як-не-як, а минуло вже 8 років) вийшов фільм, який можна назвати каталізатором цього культу та ластівкою відродження жанру жахів у Японії - “Ringu” Хідео Накати, який дуже багато хто вважає фільмом, що був знятий за оригінальним сценарієм, що не відповідає дійсності. Цей фільм на сьогоднішній день залишається найкасовішим японським фільмом жахів (15,9 біліонів єн - а це 137,7 міліонів доларів, при смішному бюджеті в 1,2 мільйони доларів ), тому зовсім не дивно, що виникла така думка. Насправді ж у цього фільму було 2 попередники - це його літературне джерело “Ringu” Сузуки Кодзі (Suzuki Koji) та телеверсія «Дзвінок: повна версія» (“Ringu: Kanzen-ban”, 1995).

Роман Кодзі користувався досить великою популярністю, тому дивно, що пройшло стільки часу (1993 - 1998), поки було зроблено першу кіноверсію (на сьогоднішній день їх 3). Кодзі називають японським Стівеном Кінґом, однак це порівняння стосується лише популярності цих письменників, тому що перший, насправді, не такий продуктивний у жанрові жахів (лише 4-5 книг - «Дзвінок» (“Ringu”, 1993), «Спіраль» (“Rasen”, 1995), «Петля» (“Rupu”, 1998), «Народження» (“Basu Dei”, 1999, збірник оповідань) які іноді видають одним томом під назвою «Світ дзвінка», а також збірник оповідань «Темні води» (“Honogurai mizo no soko kara”)) - раніше він писав книги з домогосподарства та про виховання дітей (у письменника двоє дочок) - , та прийоми жахливого у нього дещо інші: у нього практично немає «нагнітання» атмосфери, зате дуже багато детальних описів різної рутини, якими грішить і Кінґ - жахливе у Кодзі трапляється раптово, і часто не очікувано (звичайнісіньке «Бу!!!»). Японська література сама по собі видається консервативною та сухою, на відміну від західної, тому не кожному до вподоби. Однак сьогодні кожен бажаючий має змогу оцінити творчість Кодзі особисто - у 2006 році видавництво «Амфора» встигло випустити увесь «Світ дзвінка» (він доступний як окремо виданими романами, так і в антології - 25-26 грн. та 45-47 грн. відповідно). До речі, Садако та її мати, Ямамура Шизуко (Yamamura Shizuko), основані на справжніх особистостях - на Міфуне Шизуко (Mifune Chizuko, народилася 1886 року, покінчила життя самогубством 1911, після невдалої демонстрації її можливостей провидиці у 1910) та Такахаші Садако (Takahashi Sadako), однак насправді ці жінки не були родичами, хоча працювали з професором Фуку раї Томокіші.

Багато хто навіть не здогадується про існування японського оригіналу, бачивши і чувши тільки американську версію Гора Вербінськи. А ще більше здивував би таких людей факт, що насправді версій «Дзвінка» аж 4 - японська телеверсія «Дзвінок: повна версія», «Дзвінок» (1998), корейська версія «Вірус дзвінка» (1999, єдина екранізація, у якій зберегли той факт, що Садако була гермафродитом), і вже насамкінець вийшла американська версія, у 2002 році (“The Ring”).

У японській кіноверсії Хідео Накати (Hideo Nakata), який до того зняв лише один фільм («Актриса-привид», 1996), зробили з романом те, що й слід було - Хороші Такахаші, сценарист, вкоротив нудні моменти, і залишив найсуттєвіше. Було додано таку ефектну сцену, як поява Садако з телевізора, оригінально підійшли до зображення головного антагоніста - наприклад, сцена, коли вона вилазить із колодязя, показує Рі Іноу, актрису театру кабукі, що використовує перебільшені посіпування та подригування кінцівками для передачі емоцій, у зворотній зйомці - таким чином була досягнуто сильне відчуття незвичності. Були зроблені деякі зміни - головний герой стає жінкою, забирається гермафродитність Садако, Асакава перетворюється з простого товариша на колишнього чоловіка - та це зовсім не завадить насолодитися переглядом фільму тим, хто читав і вподобав роман. Чесно кажучи, я досить скептично сприйняв гендерну зміну, однак був приємно здивований тим, яким близьким фільм залишився до оригіналу. Так, було зроблено безліч модифікацій роману, то багато з них пішли на користь сюжетові - перше за все, зникла нудятина, по друге, додалася доля жахливого, а безколірні детальні описи пошуків, поїздок та будинків були замінені потужною атмосферністю, що створювалася грою акторів, похмурими декораціями та освітленням і чудовим саундтреком. Екранізація була настільки успішною, що спровокувала 2 рімейки, але жоден із них не перевершив оригінал, і на сьогодні це найуспішніша кіноверсія роману, оскільки її попередник - телеверсія - був жахливим провалом: Садако грає сяюча здоров’ям та молодістю Міура Аяно, якій саме місце на пін-ап портретах; вона з’являється оголеною, забираючи життя жертв, і виглядає дуже гарно, але аж ніяк не жахливо - про смерть від рук такої дівчини можна тільки мріяти.

Режисуру Накати одразу ж помітили у Голівуді, тому не дивно, що його запросили робити сіквел «Дзвінка» Вербінські - «Дзвінок 2» (“The Ring Two”, 2005). Цікаво, що цей фільм не оснований ні на японських версіях, ні на книгах Сузуки Кодзі, і є оригінальною історією. Однак доля фільму у бокс-офісі дещо дивна: фільм з’явився в кінотеатрах 18 березня 2005 року, одразу ж за «Прокляттям» Такаші Шімітсу студії “Ghost House”, що було спродюсоване славнозвісним Семом Реймі (це теж рімейк японського фільму “Ju-on” 2000 року того ж Takashi Shimizu , і фільми суттєво не різняться, навіть Мішель Геллар нічого не псує), і хоча на перших же прем’єрних вихідних зібрав 35 млн. дол. (у 2 рази більше фільма Вербінськи), Шіміцу та Реймі обігнали їх як на прем’єрі (40 млн. дол.), так і в цілому - 75 млн. дол. проти 110 млн. дол.

У Японії Наката продовжує з екранізаціями Кодзі - виходить «Темні води». Та поки Сузукі Кодзі мовчить, Наката продовжує знімати, ніскільки не пригнічений відносно невдалим «Дзвінком 2»: «Спляча наречена» (2000), «Хаос» (1999), «Прокляття, смерть та дух». Ходять чутки про те, що він працює над американським рімейком «Ока». Залишається лише сподіватися, щоб «Фабрика снів» не зробила його гарний дебют гарним сном - більше гарного хорору від «жахливого» (саме так перекладається “hideo”) Накати!

ПС: шкода, що російська та українська мови уникають цікавої гри слів, адже Кодзі має на увазі «кільце», а не «дзвінок» - на сторінках роману неодноразово повторюються словосполучення «кільця страху», наприклад, «кільця страху затискались».

Дополнительная информация:

Производство: Япония, «Kadokawa Shoten Publishing Company», «Omega Project»

Продолжительность: 96 мин.

Цветной

Бюджет фильма: $1 200 000

Автор сценария: Хироши Такахаши

Продюсеры: Такашиге Ичисе, Шинья Каваи, Такенори Сенто

Картина снята на основе романов популярного японского писателя ужасов Кодзи Судзуки «Звонок» (1991) и «Спираль»

В оригинале название фильма состоит из трех иероглифов катаканы, которые читаются как ри-н-гу (японское написание английского слова «ring»).

Вообще, впервые попытка экранизировать роман была предпринята в 1995 году. Это был не совсем удачный телефильм Шизуи Такигава под тем же названием. В 1998 году, на волне небывалого успеха «Звонка», Йодзи Иида был наспех снят фильм под названием «Спираль», а в 1999 году на экраны Японии выходит «Звонок 2» того же Хидео Накаты, который осветил некоторые, оставшиеся под покровом тайны, недомолвки первого фильма. В том же 1999 году в Японии выходят в свет два телесериала «Звонок: Последняя глава» (12 эпизодов) и «Спираль» (13 эпизодов), а в Корее – римейк под названием «Заразный звонок». Через год, в 2000 году, появляется и приквел «Звонок 0: День рождения» режиссера Норио Цурута, а в 2001 на студии «DreamWorks» режиссер Гор Вербински (Gore Verbinski) приступил к съемкам американской версии фильма, права на который она выкупила за 1 млн. долларов, перехватив их у компании «Walt Disney». И в 2002-м американский «Звонок» вышел на экраны.

Эта картина стала самым высокобюджетным фильмом ужасов за всю историю японского кино.

Образ Садко Ямамура основан на реальной женщине Мифуне Шизуко, которая была рождена в 1886-м в префектуре Кумамото и по слухам обладавшая даром предвидения. После демонстрации в 1910 году своих способностей ее объявили шарлатаном, а годом позже она покончила с собой.

Даты выхода фильма

31 января 1998 – Япония
29 апреля 1999 – Гонконг
12 августа 1999 – Сингапур
12 октября 1999 – Испания (Sitges Film Festival)
11 декабря 1999 – Южная Корея
18 августа 2000 – Великобритания
27 сентября 2000 – Финляндия (Helsinki International Film Festival)
24 ноября 2000 – Испания
19 марта 2001 – Великобритания (на DVD)
11 апреля 2001 – Франция
28 апреля 2001 – Швеция (Uppsala Horror Film Festival)
13 сентября 2001 – Австралия
28 сентября 2001 – Дания
22 августа 2002 – Израиль (на телевидении)
19 сентября 2002 – Аргентина (De Kurosawa a Kitano: 50 a?os de Cine Japon?s)
10 октября 2002 – Польша (Warsaw Film Festival)
15 ноября 2002 – Польша
4 декабря 2002 – Филиппины
4 марта 2003 – США (на видео)
15 мая 2003 – Германия (на DVD)
21 мая 2003 – Италия (на видео)
6 июля 2003 – Дания (J-horror cavalcade)
20 августа 2003 – Филиппины (Cinemanila Film Festival)
2 января 2003 – Аргентина
Награды и звания
1999 – премия «Золотой ворон» (Golden Ravn) Брюссельского международного фестиваля фантастических фильмов (Хидео Наката)
1999 – премия Каталонского международного кинофестиваля (Испания) в категории «лучший фильм» (Хидео Наката)
1999 – премия Каталонского международного кинофестиваля (Испания) в категории «лучшие визуальные эффекты» (Наджиме Мацумото)
1999 – премия кинофеститаля «Фант-Азия» в категории «лучший азиатский фильм» (Хидео Наката)
1999 – номинация на премию Японской киноакадемии в категории «лучшая актриса» (Нанако Мацушима)
2001 – премия «Audience Award» (Хидео Наката)
Другое название фильма
1998 – Звонок (Ring)
1998 – Звонок (Ringu)
Все фильмы серии
1995 – Звонок (Япония) – телефильм То же: Под названием «Звонок» (Ringu: Kanzen-ban)
1998 – Звонок (Япония) То же: Под названием «Звонок» (Ring) То же: Под названием «Звонок» (Ringu)
1998 – Спираль (Япония) То же: Под названием «Спираль» (The Spiral)
1999 – Звонок 2 (Япония) То же: Под названием «Звонок 2» (Ring 2) То же: Под названием «Звонок 2» (Ringu 2)
1999 – Звонок: Последняя глава (Япония) – телесериал То же: Под названием «Звонок: Последняя глава» (Ringu: Saishuu-sh?) То же: Под названием «Звонок: Последняя глава» (Ring: The Final Chapter)
1999 – Спираль (Япония) – телесериал То же: Под названием «Спираль» (The Spiral)
1999 – Заразный звонок (Южная Корея)
2000 – Звонок 0: День рождения (Япония) То же: Под названием «Звонок 0: День рождения» (Ringu 0: B?sudei) То же: Под названием «Звонок 0: День рождения» (Ring 0: Birthday)
2002 – Звонок (The Ring, США)
Библиография

Вячеслав Яшин. Не спрашивай, по ком звонит: [История серии фильмов «Звонок»] // Если, 2003, №3 – с.55-56