Режисер: Джон Карпентер
Рік: 1986г
У ролях: Сара Патерсон, Девид Уорнер, Анджела Лансбери

«За лісом і дерев не видно» - кажуть люди. Й справді: скільки разів по телебаченню транслювали цей фільм? Порахувати буде важко – набагато простіше буде просто сказати «безліч». Можна сказати, що як і «Щось» та «Втеча з Нью-Йорку» Карпентера, цей фільм просто вріс у саму сутність кіномана колишнього СРСР, пристрасть якого бере початок від кінозалів та імпровізованих аматорських кінотеатрів (незручні стільці обласних будинків культур, напівпідвальні приміщення, відео двійки…). Не дивно, що телеканали молодої України одразу ж почали на цьому спекулювати, спочатку поливаючи душу бальзамом відмінною якістю зображення (порівняно з відеокасетами, які часто вже просто починали «сипатись»), а потім, нажаль уже набиваючи оскому. Отак невинне розважальне кіно, типу «Чужого» та «Термінатора» вже перестало сприйматися належним чином – від нього просто ставало нудно: «О, знову «Хижак»… Та ну його – сто раз бачили». Тобто, дерев за лісом НУ ЗОВСІМ видно бути перестало.

На превелику мою радість, я знайшов «Неприємнощі» на повноцінному ДВД-9, з вирізаними сценами, чудовою якістю зображення, і нарешті зміг прослухати пісеньку фінальних титрів до кінця. Зараз це піратське видання знайти у Києві дуже легко – шукайте серію «Класика Голливуда», і буде вам щастя. І от, зручно влаштувавшись на подушках, із горнятком кави в руці, 2:00 ночі на годиннику, я, підживлений морем ентузіазму та невичерпною телячою любов’ю до татуся Джей-Сі, я натиснув на «play». Моя порада тим, кого нудить від телепоказів цього, або іншого кіно, яке, в принципі, є улюбленим: купіть ДВД, вимкніть, якщо буде таке бажання, переклад, і вперед. Думаю, допоможе.

Можна сказати, що це кіно я відкрив для себе заново. Колись я читав про те, що Карпентер зняв кіно, що випередило свій час, і було заскладним, як для пересічного глядача. Подивившись на ефекти з боями в повітрі, не можна не подумати про «Матрицю», «Тигра, що крадеться та дракона, що зачаївся», «Героя» та інше кіно з «літаючими кинджалами». Джонні не зміг не вставити кілька «вестернівських» елементів – китаєць, що тягнеться до револьверів, а потім розстрілює транспаранти поховальної процесії ворожого клану, як справжній ковбой, наприклад. Чудовисько, що мешкало в лабіринті катакомб Ло Пена, виглядає як ожилий демон китайської міфології. «Очі» Ло Пена нагадують потвор із аніме. Посмішку викликає оздоблення неоновими вогнями статуї у весільній залі підземелля. Протиборство Ло Пена та *** схоже на змагання геймерів. Карпентер та сценаристи постаралися на славу – цей фільм є напрочуд Ганою пригодницькою стилізацією під китайську казку. І якщо раніше цей фільм сприймався просто як чудова казочка, то тепер тут можна відкрити для себе кілька нових рівнів сприйняття.

Для тих рідкісних прихильників творчості Карпентера, які ще не знайомі з «Великими неприємнощами в Маленькому Китаї», можу сказати, що ви не будете розчаровані – Джонні попрацював тут зі звичною йому командою: Ларрі Франко, Томмі Лі Уоллас (із цими двома він раніше не тільки постійно тусувався, а й регулярно записував музику – вони і є Coupe de Ville), Сенді Кінг, Алан Говард, Курт Рассел – це знову звична «дружня солянка» Карпентера. І дуже тішить те, що це великобюджетна «солянка» - адже, здавалося б, після «Щось» Джону навряд чи дозволили б так вільно поводитися з грошима бюджету. Нажаль, після невтішних зборів «Неприємностей», надалі студії будуть поводитись обережніше, в результаті чого «Мемуари невидимці» стануть одним із найменш цікавим фільмом у кар’єрі Карпентера. Тому подякуймо долі за те, що Джонні зумів зняти для нас такий гарний і приємний фільм, і давайте усі хором попросимо, щоб у майбутньому ми менше думали про славне минуле цього чудового режисера, а більше – про його сповнене нерозкритим потенціалом прийдешнє. Слава Богу, що є підстави на таке сподіватися.

“Oh, you better run,

Run into the mystic night!” (c) Coupe de Ville